її голос
ІДЕЇ ТА СКЕТЧІ
Володимир Рейнхарт
м. Херсон
«Стіл Поліни Райко»
«Стіл» українською звучить як steel (сталь) і steal (вкрасти) англійською.
Від автора:
«Будиночок Поліни Райко був затоплений, розписи знищені, та залишився стіл. Той самий стіл, на який ставала Поліна, щоб розписувати стелі у своєму будинку. Завдяки якому вона створювала свій світ. Цей стіл – символ, стіл як steel! Ніхто не зможе вкрасти (steal) наш стіл!»
Скетч позначає ідею монументу у міському просторі, який одночасно слугує точкою збору і обговорення творчих ініціатив.
Володимир Рейнхарт
м. Херсон
Фестиваль малювання емаллю ПФ* «Дихай / Вдихай»
Від автора:
В Херсоні немає жодного цікавого щорічного флешмобу, тож цей мікро-фестиваль міг би таким стати.
У нас є фарби, емаль ПФ, яою малювала Поліна Райко, бажання та відсутність засобів захисту**, як і у Поліни, тож тут пряме наслідування її художніх практик.
Вибираємо локацію, збираємось там і малюємо протягом дня те, що вийде: тварин (реальних і не дуже), рослини (реальні і не дуже), своє життя (реальне і не дуже) – словом, все, що навіяла емаль ПФ!
*Поліна Райко малювала найдешевшою фарбою – емаллю ПФ, яку купувала на місцевому ринку.
**Херсон знаходиться під постійними обстрілами російської армії з моменту звільнення від російської окупації. Херсон розташований на правому березі Дніпра. Росіяни обстрілюють місто з лівого берега, і через близьку відстань неможливо убезпечитися ані за допомогою укриттів, ані за допомогою засобів ППО – снаряди летять лише кілька хвилин, а то й секунд.
Ольга Завальнюк
м. Херсон
Яйце-райце. Курс писанкотерапії (малювання писанок за мотивами Поліни Райко).
Яйце з різних міфологіях символізує народження життя, його початок, в ширшому сенсі – створення Всесвіту. Казкове Яйце-райце – символ Вічності, Всесвіту, раю. Свій всесвіт створила у власному будинку Поліна Райко, шукаючи свою дорогу до раю. Її малюнки на писанках є логічним розвитком традиції і можуть стати «родзинкою» нової лінії писанкарства – родом з Херсонщини.
Квітуча листівка, зроблена на основі черпаного паперу ручного виготовлення. Під час створення паперу в нього додаються насіння рослин, які вирощувала Поліна Райко у себе на городі – помідор, перець, кріп, редис, а також насіння квітів – чорнобривці, айстри.
Іноді "Насіння Поліни Райко" про сучасні технології й масштабні ф'ючерсні артпроєкти, а іноді про щось просте. Про те, що гріє тут і зараз. Наприклад, про чай "з городу Поліни Райко", до складу якого входять звичні рослини півдня – ромашка, м’ята, шавлія, чабрець, навіть верба і кропива.
Ольга Завальнюк
м. Херсон
«Захотілось запропонувати печивко. Пам’ятаю, ви говорили що ви змогли врятувати записи Поліни з рецептами. Може там рецепт печива є? Як на мене, нічого більш вічного немає, ніж ця залізна коробка для печива, в якій після печива зберігають усяке необхідне (і не необхідне також). Часто буває, що й людина помирає, а коробочка ще довго живе».
Ольга Завальнюк
м. Херсон
«Захотілось запропонувати печивко. Пам’ятаю, ви говорили що ви змогли врятувати записи Поліни з рецептами. Може там рецепт печива є? Як на мене, нічого більш вічного немає, ніж ця залізна коробка для печива, в якій після печива зберігають усяке необхідне (і не необхідне також). Часто буває, що й людина помирає, а коробочка ще довго живе».
Юлія Пляс
Херсон - Німеччина
Писанка за мотивами розписів Поліни Райко.
Ліза Євсеєва
м. Нова Каховка
м. Львів
Терапевтичний РАЙський сад
Архітектурний скетч, в якому зафіксовано ідею саду, який вводить до світу Поліни Райко і виводить з емоційної кризи. Тут є зона самотності і тиші, є городи, є ставок з рибами, є зона арт-практик, є Теплиця – зона для вирощування мистецтва. Функціональні зони саду відділені одна від одної нематеріальними кордонами (ніяких парканів), означені фіртками і дверями, розписаними як у будинку Поліни Райко.
Авторка говорить, що «РАЙський сад сприяє відновленню кордонів, особистих меж, усвідомленню присутності чи відсутності у цьому світі».
Тетяна Адаменко
м. Дніпро
Wire light art (інсталяція).
Силует будинку Поліни Райко, в третину реального розміру, зроблений ніби з чорних металевих дротів, як wire art, всередині силует Поліни Райко, теж wire art. Силует будинку стоїть на важкому фундаменті з чорного каменю і виглядає як нагадування про втрату. Але ввечері, якщо зайти всередину простору будинку (можна вільно заходити через "двері"), чорні дроти від руху починають світитися, і кольори розбігаються по контурах стін, які не просто плетиво дротів, а всі її персонажі. Серце інсталяції – Поліна, світло розходиться саме від неї. Кольори – в обмеженій палітрі емалей ПФ.
Але світло горить, лише коли в будинку хтось є, хтось заходить в гості до Поліни Андріївни. Так світло стає метафорою присутності творчості Поліни Андріївни в ноосфері, і це світло незнищенне, поки люди хочуть бачити і пам'ятати.
Макс Єлігулашвілі
м. Київ
Ідея полягає у створенні муралу з малюнком Поліни Райко під мостом або в місці, де постійно змінюється рівень води. Робота може бути зроблена фарбою, що змивається, або водостійкою фарбою – в залежності від того, якого ефекту ми хочемо досягти. В першому випаду це буде нагадування про спадщину, знищену повінню, в другому – маніфест стійкості й незнищенності мистецького спадку Поліни.
Олександр Жуковський
м. Херсон
Дім-город Поліни Райко: симбіоз.
Інсталяція.
Матеріали: металева проволока, земля, насіння.
«Привіт, я тут натхненний мистецтвом Поліни і розмовами про це зробив « домік Поліни Райко», з проволоки та рідної землі. Посіяв насіння у цей будиночок квітів різних і тепер остеється тільки дочекатися ростків і квітів. До речі, цей будинок потребує до себе уваги – це така собі паралель з покинутими будинками, котрі без господарів повільно помирають, стають холодні й сирі, котрі потребують догляду, бо кожен будинок як жива істота, будинок і людина доповнюють одне одного, це симбіоз».
KAR
м. Херсон
Монета «Поліна Райко», у футлярі
Рік: 2024
Тираж: 74 \1=74000₴\
Діаметр: 25,0 \?\
Матеріал: золото \?\
Номінал: 74 гривні
Серія: видатні особистості України
Опис: монета присвячена пам’яті української художниці Поліни (Пелагеї) Райко. Пам’яті любові до мистецтва, пам’яті пенсії 74 гривень в місяць, які Поліна Андріївна витрачала на фарби. Поліна Райко жила в м.Олешки за одресою: вулиця Нижня, будинок 74.
Художник: KAR
Опис аверсу:
На аверсі в центрі монети серце – елемент, який часто використовувала у своїй творчості Поліна Райко. Всередині серця зображення малого Державного герба України у формі квітки, яка нагадує стиль зображення квіток художниці. Зовні серця графічні засічки, що наповнюють фігуру монети своєрідною дивовижною фактурою, яка цитує одну із технік малювання Поліни Райко. Всередині серця написи: РАЙ та НБУ \ Національний банк України \ 74 гривні \ рік карбування монети 2024.
Опис реверсу:
На реверсі в центрі монети серце. Всередині серця ворон – один з персонажів, яких зображувала художниця. На крилах ворона напис: Поліна Райко. На шиї птах тримає символ валюти (гривні). Всередині серця навколо ворона напис: 74 грн (грн – скорочено від гривні). Під птахом UA – кодове позначення держави згідно міжнародних стандартів. Зовні серця реверс, як і аверс, оздоблений графічними засічками.
Ліза Євсеєва
м. Нова Каховка
м. Львів
Нічник-проєктор «Дивостеля».
Розписані стелі Поліни Райко – один з найбільш вражаючих елементів її творчості. В кожній кімнаті розписи були різні. «Стою на столі, малюю, співаю – і нічого не болить!» – казала сама Поліна Андріївна.
Нічник-проєктор має набір слайдів (по числу кімнат в будинку Поліни Райко). Вночі можна вмикати його у своїй кімнаті і переноситися у світ Поліни Райко.
Катеріна Кондратьєва
м. Івано-Франківськ
Калейдоскоп
Оптичний прилад, що дозволяє створювати візерунки. У переносному сенсі — швидка зміна явищ, осіб, подій.
Коли людина вперше потрапляла в будинок Поліни Райко, її яскраві кольори і дивні персонажі перемішувалися у свідомості так, що потім згадати щось одне було важко. Будинок Поліни Райко існує у пам’яті як калейдоскоп образів і кольорів. Разом з тим, навіть з фрагментів і уламків пам’яті складається дивовижний світ, який по-дитячому захоплює і від якого важко відірватися.
Настя Кулік
м. Вінниця
Ідея: створити репліки повсякденного одягу Райко, за її мірками. Відтворити її буденний одяг по фотографіям і дати людям можливість його вдягнути і відчути як це – бути нею. Зробити або перформативну дію, під час якої можна вдягнутися у її буденне вбрання, стати на стіл і помалювати стелю, або організувати такий собі показ мод на різнорозмірних моделях.
Тетяна Адаменко
м. Дніпро
Мультиплікаційний серіал «Пароплав Поліни Райко»
Слоган: Наївне мистецтво повертає награбоване.
Вік глядачів: 18+
Орієнтовна тривалість: 6 серій по 6 хвилин.
Логлайн: персонажі творів Поліни Райко мандрують на пароплаві і повертають культурні цінності, які були викрадені росіянами.
Персонажі з творів Поліни Райко: чайка Мартін, голуб Ной, пес Жучок, леопарди брати Некотики, ведмедиця Арктика і чотири сестри, які безперервно сваряться між собою. Веде пароплав Капітанша, у трюмі серед пляшок спить Капітан, пароплав супроводжують сива Русалка, Риби і Черепахи.
Серед персонажів пароплава немає самої Поліни Райко, але вони знають, що їх створила Поліна, і хочуть повернутися додому. Вони сумують за Поліною.
Всі персонажі — ментальні образи творів мистецтва в колективній свідомості. У реальному світі люди сприймають персонажів як людей, ніхто не здатен побачити їх такими, якими вони є.
Пароплав може закручувати простір, орієнтуватися за маяками і вигулькувати посеред будь-якого ставка чи річки в центрі будь-якого міста.
Зовнішній ворог Пароплава — Чорний ворон Зневіри, що переслідує персонажів, внутрішній — Капітан, що більшість часу щасливо спить, п’є та рибалить, але в найневдаліші моменти намагається відібрати в Капітанші кермо.
Катя Бейко
м. Херсон - Ірландія
В Ірландії є дуже мила традиція чіпляти до дерев дверцята. Так дерева стають схожими на будиночки ельфів і гномів. Хочу зробити в Ірландії проєкт «Двері в світ Поліни Райко».
Андрій Скрипка
Керч – Харків
Олена Афанасьєва
Херсон - Тернопіль
Щорічний фестиваль з елементами карнавалу в Олешках. Апогей – розбиваємо величезну піньяту у формі чорного ворона, тим самим символічно знищуємо зло і біду й згадуємо Поліну Райко, яка свою біду перетворила на яскраве мистецтво.
Андрій Скрипка
Керч – Харків
Терапевтична інсталяція і практика
Від автора: «Саме принципи, якими користувалась Поліна у своїй творчості, допомагали жити попри втрату близьких. Мабуть настав для мене час про ці речі подумати дуже глибоко! Свій проєкт я бачу на полотні 2х2 метри. Це малюнок рідної людини, якої вже немає, в повний зріст, щоб мати змогу сказати те, що не встиг, і проговорити свою втрату. По суті, це терапевтична практика – так і сама Поліна говорила зі своїми сестрами і з чоловіком».
Олександр Печерський
м. Херсон
Культурний гарбуз для окупантів.
Ці гарбузи виросли в Херсоні і розписані руками херсонського художника по мотивах малюнків Поліни Райко. Все це виглядає дуже символічно, адже саме гарбуза давали українські дівчата небажаним залицяльникам. Херсонці «дали гарбуза» російським окупантам у 2022-му, і от тепер продовжують давати їм «культурного гарбуза».
Настя Кулік
м. Вінниця
Наліпки «Леопарди Поліни».
Поліна Райко дуже сердилася, коли її «леопардів» люди називали «котиками». Наліпки нагадують, що не все є тим, чим здається.
Катерина Кондратьєва
м. Івано-Франківськ
«Місяць в раю»
Календар-челедж на місяць. У соціальних мережах оголошується челендж – щодня протягом місця практикувати мистецтво. Календар пропонує короткі мистецькі або арт-терапевтичні практики. Цей місяць спрямований на пошук радісних відчуттів.
По формі й ідеї цей календар наслідує «Календар садівника та городника».
Ганна Кисла
м. Херсон
Новий сорт квітів
Від авторки:
«Сьогодні побачила, що український селекціонер присвятив новий сорт фіалок пам’яті загиблого бійця ЗСУ і поета Максима Кривцова (сорт назвиається RUD-ДАЛІ – такий був у Максима позивний). Це насправді була моя перша думка – створити півник Райко (на півдні їх називають іриси). У неї на малюнках були лише дикі півники, жовті, які ростуть в Дніпровських плавнях, але й біля хати були. Їх можна й саджати у арт-терапевтичному саді, і розповсюджувати по всьому світу, адже фанати квітів – то особлива «секта» людей, які одразу скуповують щось нове».
Олена Каїнська
м. Львів
Книжка-розкладачка «Паперовий город Поліни Райко»
Книжка дозволяє зануритися у світ Поліни Райко – не тільки той вигаданий, фантастичний світ, який ми знаємо завдяки її творчості, а й в її реальний світ, де є дім і город як майже єдине джерело виживання.
Книжка-розкладачка має багаторазові наклейки, які допоможуть вам створити свій власний город. Проте в комплекті з книжкою йде й набір реального насіння, яке можна висадити у себе на городі, або біля будинку, або навіть на підвіконні.
На сторінках книжки-розкладачки є ставок, в який можна заселити фантастичних риб Поліни Райко. Сад можна населити її птахами.
QR-код в кінці книги веде на сторінку в Інстаграмі, де люди можуть ділитися світлинами своїх паперових та ґрунтових городів, тим самим створюючи спільноту, яка воліє не лише дізнатися про творчіть Поліни Райко, але й пожити з нею одним життям.
Ганна Кисла
м. Херсон
Від авторки:
«Пропоную урну для праху як уособлення стану переходу душі та тіла в інший світ. Я б собі, мабуть, таку хотіла б. Можна за життя квіти ставити, а потім вже за призначенням використати».
Макс Афанасьєв
м. Херсон
Форма пам’яті: поліцвинтар
Від автора:
«Коли Поліна доглядала могили чоловіка і сина на олешківському цвинтарі, то не просто розчищала їх від бур’янів і підфарбовувала. Вона додавала щось від себе: домалювала квіти і дивні рослини, голубів, хрестики. Це наштовхнуло мене на думку про якусь нову глобальну тенденцію, яка має, як обов’язковий ранковий лате, увійти в наше життя новим ритуалом. Сучасний цвинтар з його чорними гранітними монолітами скорботи постійно нагадує нам про смерть родичів, близьких і друзів, у той час як має нагадувати нам про їхнє життя. Пам’ять про близьких має концентруватися не на короткій миті смерті, а на пам’яті життя з його комічними і драматичними поворотами. Данина померлому повинна якимось чином видертися з-під темного уніфікованого паралелепіпеда надгробку і прийти до унікальної скульптури-образу. Мені б хотілося, щоб сьогодні, окрім вільного вибору роботи, хобі, гендеру та громадянської позиції, ми мали вибір форми пам’яті – щоб не тільки обеліск смерті, але й скульптура життя. Щоб місце поховання більше нагадувало райський сад, а не геометричне пекло».
Олена Мішина
м. Дніпро
Тетяна Аусекліс
м. Дніпро
волосся сиве де-не-де
а брови чорні, наче вічність
у серці лілія цвіте
і хвіст тобі неначе й личить
як ніжна хвиля дніпрова
піщаний берег пестить й лине
то моя думка, що жива
моя русалонька – Поліна
Олена Мішина
м. Дніпро
Уляна Галич
м. Тернопіль
*Поліні Райко, чудовій художниці з Олешків, леопарди якої і досі наглядають за нами, попри все.
поліна андріївна малює радісних леопардів
малює вусатих леопардів малює крилатих
її улюблені кольори – синьо-зелені
а числа – переважно непарні
її сорочки шовкові латані-перелатані
так воно ведеться художникам – так воно заведено поміж митцями
бути самому собі найбільшим лихом і найкращими ліками
найдешевша базарна емаль – небо трохи іржаве місцями
всі годинники із зозулями – послідовники зворотного відліку
всі тутешні меблі старенькі і порохняві – комод і крісло
на городі – незібрані гарбузи невикопана картопля
повітря в легенях набухає фарбами й раптово тріскає
поліна андріївна береться за пензлі
внутрішній лід поступово топиться
а що там осінь? що там срібна паволка поміж деревами?
що там за її вікнами? – гомінка столиця
нікого немає поряд – тільки мертві відпливають удаль місячними триремами
занадто страшно буває пам’ятати їх імена та лиця
занадто важко тягнути вперед цю ношу
озираючись на сусідів відчитуючи непевні знаки
одна із сестер на портреті оживає і бере свої ножиці
а про те що відбувається потім не хочеться знати
не хочеться слухати як леопарди плачуть і квилять чайки
як голосить вітер у кроквах родинної хати
вона з нами не прощається
вона з нами не прощаєтсья
кого прощати?
у поліни андріївни на звороті дзеркала – таємний сховок
чи то вихід у потойбіччя чи то вихід на арсенальну
коли вона йтиме далі – не дуже просвітлена і духовна
її проводжатимуть леопарди
разом зі своїми людськими синами
Роксолана Дудка
м. Полтава
«ЛЕОПАРД Поліни Райко»
VR – Дудка Роксолана
AR – Вартан Маркар’ян
Віртуальна скульптура, зіткана з малюнків Поліни Райко, відкриває глядачам двері у фантастичний світ, де кожен штрих, кожна лінія оживають у тривимірній просторовій формі. Відтворена з неймовірною деталізацією, вона приваблює своєю реалістичністю та трансформує уяву глядача. Ця робота, зорієнтована на перетин мистецтва та технологій, не лише відтворює творчий спадок художниці, але й перетворює його на інтерактивний досвід, що дозволяє відчути неймовірну силу мистецтва цієї самобутньої мисткині.
Щоб побачити «Леопарда Поліни Райко»:
З телефону відкриваємо цей лінк, використовуючи Instagram:
З телефону відкриваємо цей лінк, використовуючи Facebook:
Настя Кулик
м. Вінниця
Фестиваль повітряних риб, леопардів, ведмедів, ангелів Поліни Райко. Бажано проводити одночасно по декільком містах України та у садах Поліни Райко.
Макс Афанасьєв
м. Херсон
«Тархун». Опера про життя і творчість Поліни Райко.
Тархун – це трава, яка відома багатьом як естрагон або полин естрагонний. Хоча тархун походить з роду полинових, він не гіркий. Тархун використовують при солінні огірків, томатів, грибів. Проте серед записів Поліни Райко немає рецептів з естрагоном. Є тільки одне слово – ТАРХУН. Можливо, вона побачила етикетку зеленого газованого напою «Тархун», який виготовляють з додаванням цієї трави. Це слово її привабило. Чим? Може звучанням?
Коста Аленинський
м. Суми
Про автора: Коста Аленинський в Сумах є активним учасником процесів перейменування вулиць, працює з топонімікою.
На мапі Херсона є цілий «арт-райончик». Раніше його формували вулиці імені Айвазовського, Крамського, Шишкина, Шовкуненка, Брюлова і Левітана. Тепер замість Шишкина є провулок Братів Бурлюків, а замість Левітана – провулок Поліни Райко. В центрі його району є сквер Художників, і з такою топонімікою гріх не думати про його відновлення саме у мистецькому дусі.
Митець пояснює, чому саме Поліна Райко має бути брендом херсонського арт-кварталу:
«Важко метрів прив’язати до села. Приватний сектор – це стихія Райко, тому вона флагман в цій компанії. Тут можна і відтворити її будинок (принаймні частково), і використати елементи її розписів для самої вулиці – наприклад, зробити оригінальні таблички з номерами будинків. Один такий будиночок на провулку Поліни Райко може стати каталізатором зміни всього кварталу й осередком нового життя: у будиночку можна зробити творчий простір, мистецьку резиденцію. А поряд у сквері Художників проводити театральні дійства, перфоманси, створювати скульптури та ленд-арти».
Ганна Кисла
м. Херсон
Від авторки:
«Захотілось запропонувати печивко. Пам'ятаю, ви говорили, що в змогли врятувати записи Поліни з рецептами. Може там рецепт печива є? Як на мене, нічого більш вічного немає, ніж ця залізна коробка для печива, в якій після печива зберігають усяке необхідне (і не необхідне також). Часто буває, що й людина помирає, а коробочка ще довго живе».
Олена Мішина
м. Дніпро
Шпаківня-годівничка для великих і маленьких птахів.
Цікаво було б побачити зустріч двох пташиних світів – птахів, намальованих Поліною Райко, і птахів реальних.
Олена Мішина
м. Дніпро
“Свята Поліна”
Маргарита Болгар
Херсонщина
Від авторки:
«Я застрягла в роздумах про «Насіння Поліни Райко». Мені здавалося, що то якась вища математика. Зі смутку, що я не в'їжджаю, пішла в магазин і купила пива та рибки. І, здається, трохи перебрала. І наснилася мені Поліна в навушниках, така весела і щось говорить. Зранку на мене находить прозріння. Згадую, що на фоні пияцтва її чоловіків це цілком могло бути її послання. Тому, думаю, Ісус на банці з пивом міг би наслати на мене прозріння раніше, ніж я його купила. Наразі це пиво, яке я б придбала сьогодні».
Олена Афанасьєва, кураторка:
«Оце і є справжнє насіння Поліни Райко – не вигадане, не надумане. Це коли вона до тебе приходить, коли вона потрібна, приходить з усім своїм життєвим досвідом, але весела. Приходить, щоб надихнути і вилікувати. Любіть Поліну в собі, а не себе в Поліні».
Катерина Кондратьєва
м. Івано-Франківськ
100 портретів
Останній малюнок Поліна Райко зробила зимою 2004 року. Вона знайшла у своєму будинку останню незамальовану поверхню – це був зворотній бік дзеркала. На ньому вона намалювала свій автопортрет, на якому вона молода і красива. І тихо пішла.
Мистецька акція «Автопортрет на зворотному боці дзеркала» – це містична можливість поговорити з Поліною.
Поліна Райко
м. Олешки
Автопортрет
Тетяна Адаменко
м. Херсон
коли я розповідаю про Поліну Райко
то починаю майже однаково
«уяви собі, вона почала малювати в шістдесят дев’ять років!»
і співрозмовники такі ого
в очах з’являється зацікавлення
а мені раптом стає трохи ніяково
ніби попередні шістдесят вісім років нічого не значили
жила собі літня жіночка
( чотири класи освіти покручені роботою руки)
в приватному секторі тоді-ще-Цюрупінська
де геть немає приватності
всі знають що «чоловік пив і син п’є запоями
все виніс з хати а зараз сидить
донька була нормальна але ж авто
катастрофа
і щось вона геть того
розмалювала надгробки
розмальовує хату ще і співає
але ти їй не кажи що я тобі казала
бо Поліна буває така чорнорота
ще й матюків напре!
хто взагалі в хаті фабрує емалями
воно ж страшенно воня»
тобто жила собі жіночка звичайне життя української жінки 1928 року народження
а потім я-а-ак стрибне!
і по стінах пливуть риби
гребуть черепахи
височіють гори
квіти водять на стелі танок з херувімами
чоловік пливе на вічну щасливу рибалку
чорний ворон когтить пташеня
розквітають індики і одуди
сестри-янголиці суголосно співають
русалка струмить волосся прекрасносиве
чорний собака підозріло принюхується до гостей
А гості такі ого
а вона знає як перепрясти життя на мистецтво
всі шістдесят вісім років
як з болю здобути радість
яка складна алхімія
Поліно, будь ласка
навчиш?..
